Бринять бджілки у яблуневім цвіті...
Співа душа для Господа хвалу-
За Його милість до усього світу,
За Його ласку і любов святу.
Господь мій всюди: в квіточці, в стеблині,
В гаю і на ланах, в небесній вишині,
В усіх дорослих і в кожнісінькій дитині,
І скрізь і всюди Бог мій на землі.
Мене Він бачить в радощах, в печалях,
У мріях, сподіваннях кожну мить.
Він всю мене щоякнайкраще знає,
Веде і направляє, завжди вчить.
Не хочу жити всим земним і тлінним
І ні на кого не тримать образ.
Цього я досягти з Творцем зумію.
Лиш жити Ним бажаю повсякчас.
У Ньому мудрість, в Ньому всі початки,
Хоч Сам Він без початку й без кінця.
Мені Він рідний, найдорожчий Батько.
Дає мені Він все, бо я Його дитя.
Від Нього у мені усе найкраще.
Найгірший гріх Йому весь віддаю-
Творцю відкрите геть все життя наше.
То що ж від Тебе, Боже, я втаю?
Бажаю єдність я з Тобою мати
Постійно: кожен час і кожну мить;
Усим життям Тебе лиш прославляти,
Тобою дихать і Тобою жить.
Господня воля для мене - це найкраще.
У твої руки,Боже, віддаю
Усі проблеми і тривоги наші,
Усю себе і всю мою сім'ю.
Ти розставляй усе по Своїй волі,
Дай сил духовних і фізичних нам
Іти вперед через жалі і болі
І з радістю ввійти в Небесний Храм.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 3491 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Слезинка - Людмила Солма *) Примечание:
*из стихотворения Темура Варки "Имя капли":
"Никто не спросит
звали каплю
как."
**Бог миловал - умягчением мой души... скупой слезинкой - соль обиды исторглась, вымыло её нежданной слезой и на чужое нарочито-желчное зло, как ни больно было - от ситуационной незаслуженности (по расхоже-житейской пословице, с которой смыслово никак уж не могла бы душой согласиться: "не делай никому добра, не получишь и зла...", не благодарности ведь ради откликаемся мы зачастую на нужды ближних наших, а от нашего неравнодушия и сопереживания... ну, а в личных бедах своих люди зачастую бывают эгоистичны - невольностью злобы на весь белый свет - да на таких и обижаться ведь грех... вот раздражением-то и не ответилось мне - простила я обидчику с грестным пониманием, что Бог ему судья... он и так ведь судьбою обижен... потому-то чужая злоба и "свернулась" лично для меня в несущественность - его "нуля"... обида не иссушила моей души - слезы и очистили её от этой боли)
***чужое понравившееся фото - иллюстрация взята из Интернета:
Имярек авторства, к моему искреннему сожалению, не знаю...
